Про це мальовниче село знають не тільки в усій Україні, а й далеко за її межами, не лише через те, що тут бере початок одна з найбільших річок України – Дністер, а й завдячуючи численним вихідцям, які своєю щоденною працею прославляють малу батьківщину. Нещодавно, з нагоди 200-річчя заснування тут школи, багато з них мали добру нагоду зустрітися, поділитися дитячими спогадами, розповісти про доросле життя.
Свято проходило велично й піднесено. Адже до його проведення активно долучилися педагогічні працівники, що взяли на себе найбільше турбот в часі підготовки, колектив сільської ради та працівники Народного дому. Після того, як священики різних конфесій освятили пам’ятну дошку, виготовлену з нагоди ювілею знаним на Турківщині художником, випускником школи Михайлом Ференцом, ведуча, секретар сільської ради Алла Кузан гостинно і гречно, крок за кроком, втілювала сценарій, розповідаючи про гостей та надаючи їм слово (а в цей день до рідного села прибуло їх чимало). Серед них – Михайло Дзюдзь – випускник школи, перший виходець з Турківщини, що удостоївся генеральського звання за роки незалежності України. Рідній школі, разом з заступником голови Турківської РДА, також випускником, Юрієм Лилом, він подарував телевізор. Втім, це далеко не перший презент, який Михайло Семенович робить для села, і віриться, не останній. З подарунком приїхав на свято ще один випускник – колишній директор Буського держлісгоспу Ярослав Максим. Від своєї сім’ї та родини Савчин він подарував навчальному закладу принтер-ксерокс. Прикрашатиме школу й подарунок від відділу освіти, який вручили головний спеціаліст відділу Михайло Юсипович та його колега, що у свій час вчителював у цьому навчальному закладі, Богдан Макаришин. Незвичним, але доречним подарунком до свята, стала виставка виробів народного мистецтва та одягу. Її підготували студенти зі спеціальності «технологічна освіта» Дрогобицького педагогічного університету. Тут її представляла заслужений майстер народної творчості України, доцент цього вузу, невістка колишнього директора Миколи Кузана – Надія. Гостинно й щиро, як і всіх випускників, зустрічали на святі депутата Верховної Ради України Андрія Лопушанського та його помічника Ірину Кіру. Народний обранець подарував навчальному закладу принтер. Щирі слова вітання організаторам, випускникам та всім гостям свята прозвучали з вуст першого заступника голови Львівської ОДА Ростислава Замлинського та голови Турківської РДА Олександра Лабецького. Як і всі попередні виступаючі, вони гідно оцінили багаторічну працю педагогічного колективу, що проросла в життєвих успіхах випускників.

І як результат, власне, сьогодні гордиться школа колишніми учнями, серед яких військові, працівники правоохоронних органів, медики, люди звичайних робітничих професій, з добрим, щирим серцем. Переважна більшість із них при першій нагоді приходять до школи, цікавляться проблемами, допомагають у їх вирішенні. Окрім уже названих Михайла Дзюдзя та Юрія Лила, тут доречно згадати приватного підприємця з м.Червоноград Семена Роля, начальника Турківського відділення поліції Дмитра Роля, знаного фінансиста, а нині працівника Генеральної прокуратури Василя Роля, колишнього працівника ДАІ Миколу Лила, діючого працівника поліції Миколу Дубіля, колишнього прокурора, а нині адвоката Ярослава Цимбрила, полковника, начальника військового госпіталю у м. Трускавець Василя Вовчанського, поета, автора багатьох збірок Василя Лила, депутата Турківської районної ради Миколу Лила, сільського голову Віру Дупіряк та ще багатьох-багатьох інших. В особливий спосіб, та з великою вдячністю, на святі згадували (на жаль, нині покійного) нейрохірурга Івана Федорка, який врятував сотні, а може й тисячі людських життів. Не забули й про доцента Дрогобицького педагогічного університету (нині також покійного) Михайла Савчина. Завдяки йому цей вуз закінчило чимало випускників Вовченської школи, ставши висококласними педагогами. Мають вовчани і свого  професора Львівського універститету Крупського Юрія Зіновійовича – (01. 06. 1941, с. Вовче Турків. р-ну Львів. обл. у родині священника, батько був закатований НКВС у 1941 році, мати померла у 1951 році) – геолог. Д-р геол. н. (2000). Закін. Львів. політех. ін-т (1962). Працював 1962–75 у Пасічнян. конторі буріння (Надвірнян. р-н Івано-Фр. обл.); 1975–81 – у Іва­но-Фр. ін-ті нафти і газу; 1981–86 – гол. геолог Калус. нафтогазорозв. експедиції глибокого буріння, 1986–2003 – гол. геолог підпр-ва «Західукргеологія» Нац. акц. компанії «Надра України»; від 2005 – гол. н. с. НДІ нафтогаз. пром-сті Нац. акц. ком­панії «Нафтогаз України» (Київ). 2001–11 – проф. кафедр корис. копалин, істор. гео­логії, екол. та інж. геології і гідрогеології Львів. ун-ту. Брав без­посе­ред­ню участь у відкритті бл. 30 родовищ нафти і газу в Зх. нафтогазонос. регіоні України і 4-х в Уренгої (РФ). Вивчає проблемні питання геодинаміч. роз­витку складчастопокрив. струк­тури Карпат, Передкарп. і Закарп. прогинів, Волино-Поділля, а також їх нафтогазоносності, перспективи подальших напря­мів геол.-розв. робіт у цих регіонах.У 1957 році закінчив Вовченську школу із золотою медаллю. Його племінник – Крупський Богдан Любомирович – народився 24 січня 1955 року у с. Вовче Турківського району Львівської області. Начальник Департаменту з видобування газу та нафти — члена правління НАК “Нафтогаз України”, академіка УНГА, кандидата геолого-мінералогічних наук. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Президента України. Як не згадати про Шийовича Ярослава Луковича –  працював першим заступником начальника – начальник ОУ Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та Ференца  Миколу  Богдановича -начальник Миколаївської ОДПІ. Також  вовчани можуть  похвалитися і  потужніми  підприємцями – Будз Ярослав Дмитрович – директор ТОВ “СОРТОВЕ НАСІННЯ ЕЛІТ” м Краматорськ та  Лило  Микола  Дмитрович ПП “Пантеон “Ужгород. Знаний на  Закарпатті і ще  один  вихідець із  села  Вовче – Розлуцький Зіновій Михайлович – директор Закарпатської філії ДП МВС України “Інформ-ресурси”.Старорста Любомир Михайлович – засновник ТЗДВ ЧЕРВОНОГРАДСЬКЕ АТП 14628Роль Михайло Михайлович 4.03.1958 рн – Громадсько-політичний діяч з 1983 р. Один із засновників кількох громадсько-політичних структур. Автор гострих аналітичних та публіцистичних статей. Дослідник української національної символіки. Автор, режисер і продюсер телевізійних програм та інших проектів. Один із авторів графічного знака гривні. Нагороджений дипломом за найкращу інформаційно рекламну телепрограму (1998 р.) та дипломом за експертну аналітику резонансних подій в Україні (2004 р.), керівник рекламно-продюсерського центру “М-ROLL”. Роль Софія Василівна – переможниця дитячого Євробачення -Україна 2016 р. Має  село Вовче і  своїх пілотів українських  авіаліній – Ференц  Іван  Ярославович та  його  брат  Ференц Ярослав  Ярославович.

Почесними гостями на святі були колишній директор Лімнянської школи Василь Кость та колишній вчитель Вовченської ЗОШ Михайло Соболь.
Згадали і про нашого колегу, Заслуженого журналіста України, колишнього редактора районної газети Павла Лехновського. Всі вони були першими випускниками місцевої десятирічки. З особливою повагою тут відносяться до випускників, які були учасниками АТО на Сході України. З 25 на свято прибули двоє – Володимир та Іван Вовчанські. Всіх
решта життєві стежки пролягли різними регіонами України й закордоння.
«Дорогі наші мами…– дорогоцінні перлини, низько схиляємо голови перед Вами. Адже не раз защеміло Ваше серце… Проте Ви зберегли свою сердечну витримку і довірилися волі Божій. Ми знаємо, що не раз Ви споглядали у невідомість і поривалися на крилах вітру полетіти, захистити, зберегти свою кровиночку від ворожої кулі. Ваші думки засинали разом з останньою зорею. Ясною свічею Ви хотіли озорити їх шлях, стати хмарним стовпом серед стрілянини. Ваші добрі наміри, молитовні посилання були росою для спраглих душ Ваших дітей. Як бачимо, Ваша мудрість і терпіння звеселилися. Діти поряд із Вами, всіх решта ми дочекаємося. Допоможи нам Господи…», – такими зворушливими словами ведуча звернулася до матерів, випускниць школи, яким Всевишній визначив надзвичайно величну місію – народжувати, виховувати чекати і любити. Власне завдячуючи матерям, село славиться чудовими родинами Буричів, Муралів, Вовчанських, Сенівих та іншими.
Змістовною і насиченою була концертна програма, в яку яскравими перлинами впліталися мелодії троїстих музик, виступи учасників художньої самодіяльності сільського Народного дому, теперішніх вихованців школи. До речі, діти вивчили й гарно представили глядацькій аудиторії танець, підготовлений з нагоди 200-річчя школи. В сценарій чудово вплелися й вірші вчителя початкових класів Лариси Вовчанської.
Дякуючи гостям та всім, хто долучився до свята, директор Вовченського НВК Володимир Кузан висловив особливу подяку Катерині Семець та Наталії Струць і запросив усіх через чотири роки на ще одну зустріч – з нагоди 50-річчя теперішньої школи в селі.
Василь ВАСИЛЬКІВ

Схожий запис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *