Вічний вогник мерехтить на земляному валу, під яким лежать останки фашистських жертв. Старожили згадують, що після гітлерівських екзекуцій над євреями тут ще годинами здригалась верховинська земля.

В перший день листопада християнське свято всіх святих. Як правило, віруючий люд йде на цвинтар, щоб запалити свічку пам”яті на могилах своїх предків. Щороку навідуюсь до місць вічного спочинку батька, матері та рідного брата в м.Турці. Після цього традиційно направляюсь шляхом босоногого дитинства і так званою “дорогою смерті”, що веде до єврейських поховань, а далі на Старе село. Про сумні спогади, які навівають ці місця, багато разів вже писав у турківській районній газеті “Бойківщина” та інтернет-сайті “Самбір-майдан”.

Минає час, а нічого не змінюється, лише болять важкі спогади. Заради справедливості скажу, що на мій матеріал а пізніше і лист, відгукнувся Турківський міський голова п.Геннадій Когут. Стає зрозуміло, що гальмом є, якщо можна так сказати волонтери, хоч місцева влада створила режим найбільшого сприяння. Започаткувавши добру справу, – все залишили на півдорозі, на відкуп природньої стихії.

Аби не повторювати , що спонукає автора цих рядків повернутись до цієї теми, раджу прочитати уже згаданий вище матеріал.
під заголовком ” А що за воротами-аркою? Наруга над убієнними…” , а також статтю “Турка- центр бойківськогокраю, чи довоєнна столиця іудеїв”

Надати свіжого імпульсу справі надихнула розмова з головою товариства єврейської кульури ім.Шолом-Алейхема Олександром Назаром,дідо і баба котрого з бойківського роду, який двома руками за те, щоб завершити справу, обіцяв долучитись з вивчення обставин на місці, зважити, що можна зробити власними силами.

Виникла також ідея піти шляхом ширшого розголосу проблеми. А чому б і ні, адже йдеться про історичну правду і біль. Без докору скажу, що чимало високодостойних колишніх та нинішніх депутатів ВР з числа євреїв не бідні люди. Вже не підкреслюємо про заможне їх олігархічне середовище. Треба тільки знайти шлях, як розчулити серця і душі нинішніх нащадків іудеїв і не тільки, адже прикро і соромно, як зневажаємо свою спільну минувшину.

На гадку прийшов один з можливих варіантів, звернутись за допомогою до Андрія Богдана, для котрого бойківське містечко Турка- батькова колиска. До того ж Андрій Йосипович в бізнесових українсько-єврейських колах не остання людина, тим більше, як державний діяч,керівник Офісу Президента, користується авторитетом і повагою. Вже не натякаємо, що має безпосередній контакт із чи не найбільш заможною особою в Україні, який ,при добрій волі ,міг би матеріально допомогти. Це так до слова.

Як тут не нагадати, що окупанти-“визволителі” , більше 75років тому глумились над єврейськими могилами, здираючи з них мармурові плити, щоб встановити на пам”ятнику червонозоряним бійцям в центрі Турки. І це в той час, як місцеві мешканці, ризикуючи життям, рятували цілі єврейські родини. Маю моральне право це нагадати і писати, бо небіжка мати не раз оповідала цю людську трагедію. Над нею варто замислитись, коли дехто закликає про відновлення дружніх стосунків з путінською ордою-Росією, країною агресором. Нанесені рани ще довго будуть кровоточити і кінця краю їм не видно.

Скажу і зворотній бік медалі, бо відчув, м”яко кажучи на собі неприязнь, з боку деяких керівників різного рівня, від нащадків посібників фашистів не без допомоги яких гітлерівці робити екзекуції над мирним єврейським населенням. Назву лишень заголовки , присвячені цій темі з місцевої самбірської районної газети «Господарник» «На фальші Україну не збудуємо” , (10.03.93р)., «Тулять горбатого»(10.04.93р.), «Пан Кронжко:допоможе чи нашкодить»(12.03.94р) та інші. Здогадуєтесь, в яку немилість доводилось потрапляти, що завершилось позбавленням мене виборчої посади. Ці факти довелось обнародувати в 1993-1994рр. На хвилі патріотичного піднесенняі , ті в кого рильце в пушку, намагались стати м”яко кажучи “білими і пухнастими.

Зупинимось, які роботи, на наш погляд, вартувало б здійснити на кіркут, аби не соромно було перед живими і мертвими? Це викласти бруківкою шлях, що веде від кінця православного цвинтаря до єврейського кіркут біля 250-300м., впорядкувати всю жалобну місцину, завершити оздоблення Пам”ятного знака, освітити цю територію. Можливо відвести місце для автопарковки з лавками для відвідувачів. Не завадила б будівля типу готелю, щоб паломники мали де переночувати. Турківчани також були б вдячні, якщо б одночасно спільними зусиллями вдалось викласти бруківкою 40 метрову доріжку, що веде до церковці на цвинтарі- пам”ятки архітектури , реставрувати вхідну браму, полагодити мур тощо. Останнє з можливих побажань.

Тепер трохи відступу дотичного піднятій темі.Відомо, що канадійський адвокат-меценат з м.Торонто Марк Фрайман пожертвував більше мільйона долярів на зведення цілого меморіального комплексу на колишньому єврейському цвинтарі в м.Самборі. Перемовини з місцевою громадою відбувались багато років. Цьогоріч , нарешті, лід, як кажуть скрес, але не зовсім. Чому?: радикально налаштовані “активісти” не дали можливості перенести хрести, встановлені більше двадцяти років тому посеред жалобних єврейських поховань, де фашисти здійснювали наругу над мирними людьми.

Частину добрих справ зроблено коштом єврейської громади:зведено величний пам”ятник воякам УПА, які тут також були закатовані, впорядковано пішохідні доріжки, благоустроєно частину території, особливо місце розстрілу євреїв.

Початі роботи благословили Глави ПЦУ Блаженнійший Епіфаній та УГКЦ Блаженнійший Шевчук, рабин Київський та всієї України Які дов Блайх. На церемонії також виступили: посол Канади в Україні Роман Ващук, народний депутат України Микола Княжицький, головний спонсор проекту канадієць Марк Фрайман. Серед присутніх гостей також був голова Україно-Єврейської зустрічі, канадієць Джеймс Темерті та інші поважні особи з числа широкої української та єврейської громадськості, релігійні настоятелі, віруючі. Серед них головний так би мовити виконроб проекту Анатолій Шенгайт- виконавчий директор київської міської єврейської громади та вже згадуваний Олександр Назар зі Львова.

Ці люди об”єднали всіх присутніх на жалобному заході в одну Божественну ауру, яка витає над нами, де не має переможців і переможених, а панує дух Всевишнього Господа нашого, дух правди і спокою.

Сподіваємось, що такий захід Пам”яті єднання народів двох віросповідань може відбутися вже наступного року в Турці, де відсутні жодні протиріччя і заперечення громади. Скоріше навпаки , громада опорядкування цих жалобних місць прийме лише з вдячністю!! Свіжий приклад толерантності , коли погодились, аби згадку про розстріляних українських патріотів в час початку ІІ світової війни та екзекуції з розстрілами євреїв були відображені на одній меморіальній дошці.

Не заглиблюючись у високу політику скажемо, що нинішня влада держави почала робити реальні поступки на користь розвитку бойківського краю. Доказом цього -урядова програма розвитку українських Карпат, не без впливу нашого земляка п.Андрія Богдана. Як маленький додаток до неї стало б відновлення історичної справедливості. Турка може стати Західним греко-православним і іудейським центром. Для цього спільним коштом держави і громадськості потрібно зробити ряд нагальних кроків у соціально-культурному розвитку гірської перлини.
.
Це потрібно перш за все нам, місцевим мешканцям столиці Бойківського краю. До нас потягнуться паломники, туристи, краєзнавці, любителі подорожей. Неодмінно в годину смутку чи розради заглянуть у згадану жалобну місцину, помоляться, де сама атмосфера спонукатиме замислитись над людською долею. А цього бракує у нинішній складний і неспокійний час.

А ось окремі статті єврейської тематики написані мною лише останнім часом:

ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ЗВЕДЕННЯ ІСТОРИЧНОГО МЕМОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ НА ЄВРЕЙСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ

ЖИДИ ЧИ ЄВРЕЇ? ПОКІРНЕ ТЕЛЯТКО ДВІ КОРОВИ ССЕ, А БУЙНЕ- ЖОДНОЇ! ДУМКИ З ПРИВОДУ ЄВРЕЙСЬКОГО КЛАДОВИЩА ТА ЖИТЛООБРІЙ “БОЙКІВСЬКЕ ТОРОНТО”

ХТО БІЛЬШИЙ АНТИСЕМІТ: КУЛЬЧИЦЬКИЙ КОЗАК ЧИ РАБІНОВИЧ?

ДУМКИ НАВІЯНІ З ПРИВОДУ ІНТЕРВ”Ю НАТАНА ЩАРАНСЬКОГО В ГАЗЕТІ “ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ”(25.05.19Р.) ПРО КОНКУРС МЕМОРІАЛУ “БАБИН ЯР”

Антон Рогач, член НСЖУ ,rogachant@gmail.com тел.0963563959
Турка-Самбір-Львів

Схожий запис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *